Відкрити двері недостатньо. Потрібно забезпечити можливість навчатися, працювати, спілкуватися, брати участь у прийнятті рішень і впливати на середовище. Інклюзивність означає не створення окремих умов «для когось іншого», а усвідомлене врахування різноманітності людей.
Основні принципи
Гідність та автономія. Людина має право обирати спосіб взаємодії, отримувати інформацію без приниження та приймати власні рішення.
Участь на рівних. Важливо не тільки запросити людину на захід, а й надати доступний формат участі, спосіб висловитися та отримати результат.
Недискримінація. Відмова в навчанні, зайнятості чи послузі не повинна ґрунтуватися на стереотипах щодо інвалідності, віку, досвіду служби або інших особистих характеристик.
Розумне пристосування. Якщо загальне середовище не покриває індивідуальної потреби, необхідно розглянути обґрунтований додатковий спосіб забезпечення участі.
Інклюзія в університеті
Університет повинен бути місцем, де люди з різними шляхами до освіти можуть вчитися без зайвих перепон. Для ветеранів важливими можуть бути гнучкі графіки, консультації щодо академічної траєкторії, доступні аудиторії, альтернативні формати матеріалів і координація з викладачами. Підтримка визначається через діалог із людиною, а не через припущення про її стан чи досвід.
Інклюзивні команди та роботодавці
Доступна вакансія — це зрозумілий опис вимог, справедливий відбір, можливість повідомити про потребу в адаптації умов роботи та повага до конфіденційності. Роботодавець має оцінювати професійні компетентності, а не зводити людину до медичного діагнозу або статусу.
Етика комунікації
Використовуємо формулювання «людина з інвалідністю», «людина, яка користується кріслом колісним», «людина з порушенням слуху» тоді, коли це справді важливо для змісту. Не використовуємо знецінювальних ярликів, надмірної героїзації чи історій без згоди їхніх учасників.